Лондон (ICIS) – Україна готується до приєднання першого біометанового заводу до газорозподільної мережі навіть в умовах відновлення пошкодженої внаслідок війни інфраструктури.
У розмові із ICIS, Ігор Гоцик, керівник напрямку декарбонізації РГК зазначив, що компанія наразі отримала 30 заявок для підключення біометанових заводів із першим закачуванням палива в мережу до кінця цього року.
Завод розташований у Чернігівській області і вже зараз виробляє біогаз та очікує на постачання спеціального обладнання для перетворення його у біометан від європейських партнерів.
Після запуску, завод зможе постачати три мільйони кубічних метрів біометану в мережу до кінця цього року, зазначив Гоцик. Інші компанії, які планують підключатись до мережі можуть виробляти більші обсяги, близько до 10 млн. м3 на рік, додав він.
Проекти
Паралельно із цим, український уряд працює над запуском спеціального реєстру для сертифікатів походження, що дозволить виробникам отримувати підтвердження всередині країни та за кордоном.
Гоцик додав, що регулятор НКРЕКП також вніс зміни у нормативні акти для підвищення рівню кисню дозволеного у мережах із 0,02% до 1%, що, в свою чергу, стимулюватиме більше виробників закачувати біометан до мережі.
Він сказав, що ціна на природний газ стрімко зростає, що спонукає більше компаній перетворювати біогазові заводи, які наразі використовуються для виробництва електроенергії, на біометан, молекули якого ідентичні до природного газу.
Як один із найбільших аграрних виробників, Україна планує розвивати біометанових сектор, який може виробляти 3 мільярди кубічних метрів на рік до 2040 року та 8 мільярдів на рік до 2050, яке буде дорівнювати 25% річного споживання України від рівня до початку російської війни у лютому.
Разом з тим, споживання газу наразі впало на 40% так як промислові споживачі та тисячі домогосподарств були відключені від мережі, і Україна прагне розвивати біометановий сектор.
Він пояснив, що деякі аграрні продукти, які наразі залишаються внаслідок російської блокади зернового експорту можуть бути використані як сировина для виробництва біогазу та біометану.
До вторгнення, РГК також працювала над підготовкою інфраструктури до закачування водню, проводячи тести на п’яти полігонах по всій країні для того щоб побачити як газорозподільна мережа буде реагувати на домішування до 20%.
Так як три тестових майданчики знаходяться близько до лінії фронту, РГК прийняла рішення про обмеження випробування на лабораторному рівні та перенесення випробувань на реальних мережах.
Тим не менш, РГК прагне продовжувати роботу із відновлюваними газами, проте Гоцик зазначає, що робота газотранспортної та газорозподільної інфраструктури має бути переглянута відповідно до низки викликів.
Інфраструктура
По-перше треба буде адаптуватись до перебудови газового ринку та ролі України як транзитної країни для російського газу, обяги якого зменшаться або зникнуть після закінчення транзитного договору із російським Газпромом у 2024.
«Ми маємо надлишкову [магістральну та розподільчу потужність] з радянських часів, яка має бути реструктурована та перерозподілена», зазначив Гоцик, відзначаючи, що разподільні компанії та оператор ГТС мають спільно працювати для пошуку найкращих рішень для реорганізації інфраструктури.
У короткостроковій перспективі, найбільшим викликом залишається захист інфраструктури від подальших пошкоджень внаслідок війни.
З початку війни росії проти України, 500 тисяч споживачів РГК були від’єднані від газорозподільної мережі, завдавши втрат компанії у розмірі більш ніж 300 мільйонів євро.
«Наші співробітники справжні герої. Вони відновлюють постачання та підтримують систему в робочому режимі, так як зараз близько 1000 міст та сіл досі під постійними атаками», зазначив Гоцик, підкреслюючи, що наразі близько 200 тисяч споживачів продовжують залишатись без доступу до природного газу.
«Регіонами, які зазнаючи найтяжчих ударів [східні] це Запорізька, Миколаївська та Харківська області. Проблема в тому, що ми [РГК] відновлюємо інфраструктуру кожного дня, але за декілька днів вона знову руйнується», він зазначив.
Навіть зазнаючи зростаючих витрат на відновлення інфраструктури, РГК не може їх покрити за рахунок тарифу на розподіл, що продовжує залишатись низьким і який у деяких регіонах є складно або неможливо зібрати взагалі.
«Ми покладаємось на західних донорів з Великобританії, Польщі, Франції та Швеції, які допомагають із технічним обладнанням, яке дуже важливо отримувати».
«Нам потрібні труби, нам потрібні фітінги, зварювальне обладнання, регулятори, лічильники», він зазначив.
У довгостроковій перспективі, найбльшим викликом залишається імплементація реформ в енергетичному секторі.
Україна робила кроки до лібералізації свого газового ринку, відкриваючи його до конкуренції та заохочуючи розвиток оптової торгівлі.
Однак з початком війни та введенням військового стану, відмовились від всіх працюючих ринкових заходів, натомість поставили Нафтогаз у монопольне становище на рівні виробництва та роздрібного ринку.
«Реформи наразі заморожені та є ризик повернення до [монопольної] моделі ринку 10-12 річної давнини у разі якщо ми не розморозимо реформи або не зробимо їх з нуля [як тільки покращаться умови]», він додав.
Аура Сабадус.
